Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року Справа № 910/5715/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач),Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:позивача:Кучкова Ю.В. - дов. від 30.12.13,відповідача:Кулинич Т.В. - дов. від 05.04.14,касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-сервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.08.14 у справі№ 910/5715/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-сервіс"простягнення 304570,92 грн.

У судовому засіданні 02.10.14 об 11.30 оголошувалася перерва до 14.00.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-сервіс" 290927,30 грн. боргу за електроенергію, 6383,26 грн. пені, 4087,48 грн. - 3% річних, 3172,88 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем повної вартості поставленої електроенергії за період з 01.12.12 до 01.03.14 за договором про постачання електричної енергії №61908019 від 23.09.11.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.14 (суддя Головіна К.І.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-сервіс" 290927,30 грн. заборгованість, 6383,26 грн. пені, 4087,48 грн. - 3% річних та 3172,88 грн. інфляційних втрат. Господарський суд виходив з наявності заборгованості у відповідача за поставлену електроенергію за період з 01.12.12 до 01.03.14 за договором від 23.09.11 у спірній сумі, а відтак визнав підставним стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат і річних. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 525, 526, 623, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 275, 276 Господарського кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 13.08.14 (судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Чорна Л.В.) рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс-сервіс", яке просить судові рішення у справі скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. На думку товариства, судами були порушені приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України та невірно установлені обставини справи і оцінені зібрані докази. Скаржник не погоджується з висновками судів про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором та вказує, що ним за платіжними дорученнями після 01.03.14 було перераховано позивачеві 357000 грн. При цьому, як вважає скаржник, позивач міг зарахувати ці кошти в рахунок погашення заборгованості, що виникла у спірному періоді.

Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на касаційну скаргу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.09.11 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адоніс-сервіс" - споживачем був укладений договір №61908019 на постачання електричної енергії. За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії, а споживач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Відповідно до пункту 2.3.3 договору споживач оплачує постачальнику вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" (додаток №2) та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (додаток №13). Пунктом 2 додатку №2 до спірного договору передбачено, що повна поточна оплата вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період здійснюється споживачем у вигляді попередньої оплати. При цьому, попередня оплата здійснюється до 13 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам". У разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені Додатком "Порядок розрахунків", електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником (пункт 6.1.3 договору). Відповідальність сторін обумовлена у розділі 4 спірного договору (пункти 4.1-4.4). Зокрема, за порушення строків оплати передбачено застосування санкцій у вигляді пені. Господарськими судами також було установлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов договору, позивач з 01.09.13 до 01.03.14 поставив відповідачеві електроенергію, проте відповідач за спожиту електроенергію у повному обсязі не розрахувався. Отже, як установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, його борг складає 290927,30 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-сервіс" 290927,30 грн. боргу за електроенергію за період з 01.12.12 до 01.03.14 та 6383,26 грн. пені, 4087,48 грн. - 3% річних, 3172,88 грн. інфляційних втрат. Ці вимоги місцевим господарським судом, з яким погодився і апеляційний господарський суд, були задоволені повністю. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Як вже зазначалося, умовами спірного договору (пункт 4.2.1) сторони узгодили сплату пені за прострочення оплати платежів. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини справи і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, установив, що позивачем у спірному періоді за договором від 23.09.11 №61908 була поставлена відповідачеві електроенергія, за яку останній розрахувався частково. Відтак борг відповідача, як установили суди і це підтверджено матеріалами справи, становить 290927,30 грн. Згідно з приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Враховуючи установлений господарськими судами факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості за спожиту електроенергію у спірному періоді за договором від 23.09.11, колегія суддів вважає обґрунтованим стягнення з відповідача боргу, пені, 3% річних і інфляційних втрат. Довід скаржника про те, що сплачені ним після 01.03.14 кошти позивач міг зарахувати як оплату заборгованості у спірному періоді не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки йому надавалася оцінка господарськими судами і він був відхилений як необґрунтований. Господарські суди, дослідивши умови спірного договору, установили, що позивач, зараховуючи вказані кошти в рахунок поточної заборгованості, діяв в межах договору, котрим йому таке право надано. Інші доводи касаційної скарги не спростовують установленого судами та ґрунтуються не переоцінці доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.14 у справі №910/5715/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-сервіс" - без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В. Швець